Так, у певному віці це може бути цілком природно. Діти розвиваються по-різному: одним подобається гратися в компанії, іншим комфортніше досліджувати іграшки самостійно. Особливо це характерно для малюків, які ще тільки вчаться взаємодіяти з однолітками.
Проте важливо звертати увагу не лише на те, чи грається дитина сама, а й на те, як вона спілкується, реагує на інших та чи прагне взаємодії в комфортних для себе умовах.
Як батьки можуть допомогти?
- Не змушуйте гратися разом. Примус може викликати ще більше напруження. Дайте дитині час придивитися до інших дітей і звикнути до ситуації.
- Починайте з малого. Запропонуйте гру з однією знайомою дитиною у спокійній обстановці. Так малюкові може бути легше налагодити контакт, ніж у великій компанії.
- Долучайтеся до гри. Спочатку пограйте разом із дитиною, а потім поступово запрошуйте до гри інших. Наприклад, можна разом будувати вежу з кубиків, катати машинки або малювати.
- Підтримуйте будь-які спроби взаємодії. Якщо дитина поділилася іграшкою, повторила дію за іншою дитиною або сама запропонувала погратися — відзначте це доброзичливо, без надмірного тиску.
- Спостерігайте за поведінкою. Чи уникає дитина контактів постійно? Чи важко їй долучатися до спільної діяльності? Чи викликають взаємодія та шум сильне занепокоєння?
Коли варто звернутися до фахівця?
Якщо дитина тривалий час уникає взаємодії, не намагається ділитися враженнями з іншими, має труднощі зі спілкуванням або це викликає у вас занепокоєння, варто обговорити ситуацію з дитячим психологом чи педіатром.
Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація, запрошуємо до Інклюзивного центру «Світ можливостей». Наші спеціалісти допоможуть розібратися саме у вашій ситуації та підберуть рекомендації відповідно до потреб вашої дитини.